селище Борщі
Засноване в 1955 році, є центром сільської Ради
розташоване на рівній лісистій місцевості в 20 км від районного центру-
м.Подільськ, знаходиться на лінії Подільськ - Вапнярка
до складу ради входять: село Дібровка, село Зелений Кут, село Борщі.
площа - 168,6 га
населення - 1378 чол.
село Дібровка
Засноване на початку XVIIIст. (до 1945року - село Вільне потім село Ксьондзівка)
площа - 168,60 га
населення - 297 чол.
село Зелений Кут
Засноване в 1922 році.....
площа - 90,52 га
населення - 232 га
село Борщі
Засноване на початку XVIII ст. ( до 1750 - Готари )
площа - 223,40 га
населення - 347 чол.
Про дату та історію створення селища Борщі з розповідей старшого покоління відомо, що виникло воно в 1955 році (був побудований перший будинок). Територія селища склалася з однойменного села Борщі. Розвиток селища Борщі розпочався у зв'зку з будівництвом на території селища заводів "Південремверстат", "Південтехгаз" та комбінату "Зірниця". Головною причиною для будівництва цих підприємств було те, що в районі міста Котовськ (Подільськ) та селища Борщі дуже розвинена сітка залізничних доріг. Другою, не менш важливою причиною, є великий резерв трудових ресурсів. Велика кількість населених пунктів навколо селища дала можливість забезпечити трудовими ресурсами побудовані підприємства.
27 червня 1968 року було випущено указ Міністра верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР за №180 про організацію заводу по централізованому ремонту металооброблюючого обладнання і виготовленню запасних частин в м. Котовськ, Одеської області. На базі Борщівської МТС було організовано будівництво заводу з назвою:Котовський верстаторемонтний завод " Південремверстат", який почав функціонувати з 8 липня 1968 року.
На підставі приказу за №180 від 27 червня 1986 року керівником всесоюзного об'єднання "Союзстанкоремонт" своїм указом №65/К від 1 липня 1968 року призначив директором заводу Володимира Сергійовича Купченко, випускника Одеського верстатобудівного технікуму.
Будівництво заводу почалося руками молодих випускників Котовських шкіл і окружних сіл Дібровка, Слобідка, Борщі.
Трудовий колектив заводу успішно працював над розвитком і випуском продукції і вже у 1970 році було випущено із ремонту верстатів 250 одиниць, а в 1971 році - 600 одиниць.
В 80 - 90 роки завод випускав продукції на більш чим 10 млн. рублів. Активно велась робота щодо вдосконалення ремонту станків з числовим програмним управлінням, велика увага була приділена випуску товарів народного потребу. За останній час на заводі випускалися обладнання для переробки сільськогосподарської сировини, сверлильні настільно - побутові і промислові верстати, преси по переробці соняшнику.
Завод ускорював ритм, нарощував темпи. Такий необхідний державі завод працює і будується в степу поблизу Котовська. " Перспективне, красиве своїми людьми підприємство" - так писав корреспондент газети "Знамя коммунизма" В. Ніколаєв в 1970 році.
Великий досвід роботи, майстерність і відповідальність за доручену справу - ось складові того успіху, якого досягли кращі робітники заводу. Це -
Купченко Володимир Сергійович - директор заводу
Монастирський Віктор Венедиктович - головний інженер заводу
ВласенкоАнатолій Григорович - нач.складальної дільниці цеху
Запорожан Василь Іванович - начальник ОТК
Бабін Віталій Захарович - заступник директора
Градова Альвіна Павлівна - ст. диспетчер ПДО
Жогно Іван Савович - голова профспілки
Правенко Валентина петрівна - зам.нач.відділу постачання
Смиковська Валентина Миколаївна - бухгалтер
Бронішта Василь Пилипович - нач. механічного цеху
Окул Пилип Олексійович - слюсар - складальник
Друма Олександр Михайлович - фрезеровщик
Амбразевич Юрій Вікторович - фрезеровщик
Волькович Клавдія Єфімівна - шліфовщиця
Затика Леонід Архіпович - майстер механічного цеху
Уленич Галина Павлівна - токар
Морозов Юрій Петрович - інженер - конструктор
Грабован пилип Іванович - слюсар
Окул Віра Федорівна - шліфовщик
Бородін Михайло Степанович - майстер складального цеху
Капустянський Микола Петрович - начальник складального цеху
Наконечний Олександр Сергійович - слюсар - ремонтник
Воскобойник Михайло Володимирович - слюсар
Колтун Михайло Макарович - майстер складального цеху
У бригаді слюсарів, якою керував О.В. Соколов, люди всі як на підбір, працьовиті, впевнені в своїх силах, безвідмовні, досвідчені, а їх у бригаді дванадцять чоловік.
Також багато років працює високоефективно з високою якістю бригада токарів Олексія Китайського. В них немає будь - якого роду порушень, простоїв. Робота організована добре.
Теплі, щирі слова можна сказати й про членів бригади електриків Звіркова Сергія. На їх рахунку чимало корисних справ. Складові успішної роботи цього колективу: раціональне використання робочого часу, швидкість і оперативність виконання плюс молодість.
У життя роботи бригади фрезерувальщиць, якою керувала Ольга Царан міцно увійшло правило: трудитися без відстаючих, не має жодного робітника який б не виконав план. Вони шановані, знаючі спеціалісти.
В кожної людини бувають дорогі згадки, які залишаються в пам'яті на все життя. Такою незабутньою згадкою для цих людей залишилась робота на своєму заводі, вони віддали найкращі свої роки.
В 2000 році в зв'язку з реорганізацією завод було переіменовано в ТОВ "Котовський ВРЗ" Південремверстат", власнико якого став Душейко Валентин Пилипович, керівник Шумко Анатолій Павлович. Але на жальз 2000 року завод перестав функціонувати.
На базі ліквідованого комплексу " Зірниця " міністерства оборони, було створено у 1996 році комунальне підприємство ВУЖКГ, яке надавало комунальні послуги мешканцям багатоквартирних будинків, (а їх налічується 34 ), які було побудовано керівниками заводів "Південремверстат" Кученко В.С., та "Південтехгаз" Пасічник П.П.
В 2010 році ВУЖКГ було переіменовано в КП "Борщівський водоканал", який при створенні громади Куяльницької ОТГ в 2018 році було реорганізовано в КП "Куяльницьке".
Колишня територія школи - інтернату колись була маєтком графа Борщевського. Після революції 1917 року землі поміщиків були передані радянській владі і на землі, що раніше належала графу Борщевському, було створено коммуну по обробітку землі, а в 1928 році на базі - радгосп "Агробаза"
В будинках, що належали радгоспу, розмістили дитячий будинок. Перший директор дитячого будинку був Колісниченко Михайло Іванович.
В дитячому будинку жили діти шкільного та дошкільного віку. Для дітей - сиріт це був рідний дім,і школа, а вихователі і вчителі замінили їм батьків.
Під час війни дитячий будинок евакуювався в Сталінградську область 9нині Волгоградську), Медведецький район село Песково в кількості 190 чоловік. разом з вихователями учні працювали в колгоспі і продовжували навчання.
17 травня1945 року вихованці з вихователями повернулися додому, розпочали відбудову свого житла, готували школу до першого післявоєнного навчального року.
1 вересня 1959 року дитячий будинок реорганізували в школу - інтернат.
Нині Борщанський інтернатний заклад вже не школа,а Борщівське відділення соціальної роботи обласного центру " Стратегія життя"по вулиці Подільська,25
1980 році був побудований дитячий садок "Казковий" на 180 місць, завідуючою була Гуль Тамара Костянтинівна, завдяки їй створено ботанічну пам'ятку природи місцевого значення з особливо цінними. екзотичними зеленими насадженнями, а в 1991 році відкрито Навчально Виховний Комплекс №2 I-IIIст.
В нашому селищі є улюблене місце відпочинку для дорослих та дітей - це центральна площа з фонтаном "Мелодія води" та дитячою ігровою площадкою.
Пишаємося, що в нашому селищі проживає МАТИ - ГЕРОЇНЯ Віра Семенівна Криворучко,яка народила п'ятеро дітей, мешкає в нас дев'ять багатодітних сімей.
Швець павло Деонисович
Піддубний Василь Савелійович
Марковський Іван Антонович
Мартинович Григорій Олександрович
Джура Леонід Йосипович
Мартинюк Наум Вікторович
Подопригора Василь Пилипович
Криворучко Олексій Семенович
Біслічук Петро Калінькович
Ткач Семен Григорович
Сухомутова Ганна Микитівна
Кострицька Олександра Іванівна
Також, на території нашого селища проживають односельці,які у тяжкі години для нашої країни не стояли осторонь і відгукнулися на заклик рідної Батьківщини
Засноване в 1955 році, є центром сільської Ради
розташоване на рівній лісистій місцевості в 20 км від районного центру-
м.Подільськ, знаходиться на лінії Подільськ - Вапнярка
до складу ради входять: село Дібровка, село Зелений Кут, село Борщі.
площа - 168,6 га
населення - 1378 чол.
село Дібровка
Засноване на початку XVIIIст. (до 1945року - село Вільне потім село Ксьондзівка)
площа - 168,60 га
населення - 297 чол.
село Зелений Кут
Засноване в 1922 році.....
площа - 90,52 га
населення - 232 га
село Борщі
Засноване на початку XVIII ст. ( до 1750 - Готари )
площа - 223,40 га
населення - 347 чол.
Про дату та історію створення селища Борщі з розповідей старшого покоління відомо, що виникло воно в 1955 році (був побудований перший будинок). Територія селища склалася з однойменного села Борщі. Розвиток селища Борщі розпочався у зв'зку з будівництвом на території селища заводів "Південремверстат", "Південтехгаз" та комбінату "Зірниця". Головною причиною для будівництва цих підприємств було те, що в районі міста Котовськ (Подільськ) та селища Борщі дуже розвинена сітка залізничних доріг. Другою, не менш важливою причиною, є великий резерв трудових ресурсів. Велика кількість населених пунктів навколо селища дала можливість забезпечити трудовими ресурсами побудовані підприємства.
27 червня 1968 року було випущено указ Міністра верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР за №180 про організацію заводу по централізованому ремонту металооброблюючого обладнання і виготовленню запасних частин в м. Котовськ, Одеської області. На базі Борщівської МТС було організовано будівництво заводу з назвою:Котовський верстаторемонтний завод " Південремверстат", який почав функціонувати з 8 липня 1968 року.
На підставі приказу за №180 від 27 червня 1986 року керівником всесоюзного об'єднання "Союзстанкоремонт" своїм указом №65/К від 1 липня 1968 року призначив директором заводу Володимира Сергійовича Купченко, випускника Одеського верстатобудівного технікуму.
Будівництво заводу почалося руками молодих випускників Котовських шкіл і окружних сіл Дібровка, Слобідка, Борщі.
Трудовий колектив заводу успішно працював над розвитком і випуском продукції і вже у 1970 році було випущено із ремонту верстатів 250 одиниць, а в 1971 році - 600 одиниць.
В 80 - 90 роки завод випускав продукції на більш чим 10 млн. рублів. Активно велась робота щодо вдосконалення ремонту станків з числовим програмним управлінням, велика увага була приділена випуску товарів народного потребу. За останній час на заводі випускалися обладнання для переробки сільськогосподарської сировини, сверлильні настільно - побутові і промислові верстати, преси по переробці соняшнику.
Завод ускорював ритм, нарощував темпи. Такий необхідний державі завод працює і будується в степу поблизу Котовська. " Перспективне, красиве своїми людьми підприємство" - так писав корреспондент газети "Знамя коммунизма" В. Ніколаєв в 1970 році.
Великий досвід роботи, майстерність і відповідальність за доручену справу - ось складові того успіху, якого досягли кращі робітники заводу. Це -
Купченко Володимир Сергійович - директор заводу
Монастирський Віктор Венедиктович - головний інженер заводу
ВласенкоАнатолій Григорович - нач.складальної дільниці цеху
Запорожан Василь Іванович - начальник ОТК
Бабін Віталій Захарович - заступник директора
Градова Альвіна Павлівна - ст. диспетчер ПДО
Жогно Іван Савович - голова профспілки
Правенко Валентина петрівна - зам.нач.відділу постачання
Смиковська Валентина Миколаївна - бухгалтер
Бронішта Василь Пилипович - нач. механічного цеху
Окул Пилип Олексійович - слюсар - складальник
Друма Олександр Михайлович - фрезеровщик
Амбразевич Юрій Вікторович - фрезеровщик
Волькович Клавдія Єфімівна - шліфовщиця
Затика Леонід Архіпович - майстер механічного цеху
Уленич Галина Павлівна - токар
Морозов Юрій Петрович - інженер - конструктор
Грабован пилип Іванович - слюсар
Окул Віра Федорівна - шліфовщик
Бородін Михайло Степанович - майстер складального цеху
Капустянський Микола Петрович - начальник складального цеху
Наконечний Олександр Сергійович - слюсар - ремонтник
Воскобойник Михайло Володимирович - слюсар
Колтун Михайло Макарович - майстер складального цеху
У бригаді слюсарів, якою керував О.В. Соколов, люди всі як на підбір, працьовиті, впевнені в своїх силах, безвідмовні, досвідчені, а їх у бригаді дванадцять чоловік.
Також багато років працює високоефективно з високою якістю бригада токарів Олексія Китайського. В них немає будь - якого роду порушень, простоїв. Робота організована добре.
Теплі, щирі слова можна сказати й про членів бригади електриків Звіркова Сергія. На їх рахунку чимало корисних справ. Складові успішної роботи цього колективу: раціональне використання робочого часу, швидкість і оперативність виконання плюс молодість.
У життя роботи бригади фрезерувальщиць, якою керувала Ольга Царан міцно увійшло правило: трудитися без відстаючих, не має жодного робітника який б не виконав план. Вони шановані, знаючі спеціалісти.
В кожної людини бувають дорогі згадки, які залишаються в пам'яті на все життя. Такою незабутньою згадкою для цих людей залишилась робота на своєму заводі, вони віддали найкращі свої роки.
В 2000 році в зв'язку з реорганізацією завод було переіменовано в ТОВ "Котовський ВРЗ" Південремверстат", власнико якого став Душейко Валентин Пилипович, керівник Шумко Анатолій Павлович. Але на жальз 2000 року завод перестав функціонувати.
На базі ліквідованого комплексу " Зірниця " міністерства оборони, було створено у 1996 році комунальне підприємство ВУЖКГ, яке надавало комунальні послуги мешканцям багатоквартирних будинків, (а їх налічується 34 ), які було побудовано керівниками заводів "Південремверстат" Кученко В.С., та "Південтехгаз" Пасічник П.П.
В 2010 році ВУЖКГ було переіменовано в КП "Борщівський водоканал", який при створенні громади Куяльницької ОТГ в 2018 році було реорганізовано в КП "Куяльницьке".
Колишня територія школи - інтернату колись була маєтком графа Борщевського. Після революції 1917 року землі поміщиків були передані радянській владі і на землі, що раніше належала графу Борщевському, було створено коммуну по обробітку землі, а в 1928 році на базі - радгосп "Агробаза"
В будинках, що належали радгоспу, розмістили дитячий будинок. Перший директор дитячого будинку був Колісниченко Михайло Іванович.
В дитячому будинку жили діти шкільного та дошкільного віку. Для дітей - сиріт це був рідний дім,і школа, а вихователі і вчителі замінили їм батьків.
Під час війни дитячий будинок евакуювався в Сталінградську область 9нині Волгоградську), Медведецький район село Песково в кількості 190 чоловік. разом з вихователями учні працювали в колгоспі і продовжували навчання.
17 травня1945 року вихованці з вихователями повернулися додому, розпочали відбудову свого житла, готували школу до першого післявоєнного навчального року.
1 вересня 1959 року дитячий будинок реорганізували в школу - інтернат.
Нині Борщанський інтернатний заклад вже не школа,а Борщівське відділення соціальної роботи обласного центру " Стратегія життя"по вулиці Подільська,25
1980 році був побудований дитячий садок "Казковий" на 180 місць, завідуючою була Гуль Тамара Костянтинівна, завдяки їй створено ботанічну пам'ятку природи місцевого значення з особливо цінними. екзотичними зеленими насадженнями, а в 1991 році відкрито Навчально Виховний Комплекс №2 I-IIIст.
В нашому селищі є улюблене місце відпочинку для дорослих та дітей - це центральна площа з фонтаном "Мелодія води" та дитячою ігровою площадкою.
Пишаємося, що в нашому селищі проживає МАТИ - ГЕРОЇНЯ Віра Семенівна Криворучко,яка народила п'ятеро дітей, мешкає в нас дев'ять багатодітних сімей.
На фронтах Другої Світової війни брали участь жителі селища
Бенга Іван МикитовичШвець павло Деонисович
Піддубний Василь Савелійович
Марковський Іван Антонович
Мартинович Григорій Олександрович
Джура Леонід Йосипович
Мартинюк Наум Вікторович
Подопригора Василь Пилипович
Криворучко Олексій Семенович
Біслічук Петро Калінькович
Ткач Семен Григорович
Сухомутова Ганна Микитівна
Кострицька Олександра Іванівна
Також, на території нашого селища проживають односельці,які у тяжкі години для нашої країни не стояли осторонь і відгукнулися на заклик рідної Батьківщини
Це ліквідатори аварії на Чорнобильської АЕС
Панчина Вячеслав Миколайович
Нестеренко Валентин Васильович
Сергеєв Олег Васильович
Школьнік Валентина Дмитрівна
Лопушанський Володимир Петрович
Корна Олександр Дмитрович
Домажирський Михайло Володимирович
Є ще списокв історії нашого селища "поминальний" . Це ті учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, які на жаль не дожили до наших днів
Тишкевич Володимир Йосипович
Дерябін Володимир Олександрович
Дорошенко Сергій віталійович
Рак Петро Петрович
Воїни - інтернаціоналісти
Настасюк Валентин Володимирович
Крушельницький Ігор Миколайович
Пересада Валерій Леонтійович
Затика Віктор Степанович
Колошиць Юрій Костянтинович
Лузан Володимир
Односельці які несли службу на Сході України
Голубков Василь
Денисенко Олег
Слободянюк Микола
Ремовський Віталій
Ремовський Сергій
Соколов Олександр
Гончарук Дмитро
Семеніхін Генадій
Полісовський Максим
Правенко Руслан
Гоян Сергій
Чермашенцев Андрій
Гоян Сергій
Шельпяков Віктор
Рижик Роман
Керашенко Олександр
Русавський Роман
Грабован Михайло
Шаповалов Володимир
На території Ради працюють такі сільськогосподарські підприємства:
ТОВ "Новоселівське"- директор Капланян Олександр Миколайович
ТОВ "Подільське зерно"- директор Главацька Світлана Вікторівна
Соціальну сферу селища представляють6
Борщівський НВК I - IIIст. №2
Бібліотека з інформаційним Інтернет - центром
Борщівський клуб
Амболаторія загальної практики сімейної медицини
2 магазини
2 бари
Відділення пошти
Борщі - вокзал та ремонтна бригада залізничників
Апарат сільської Ради
Найцінніший скарб нашого селища - це люди. Добрі,чуйні,порядні, готові в будь - яку мить прийти на допомогу. Вони дуже працелюбні: майже у кожному дворі велике господарство,пасіки . прекрасні сади.
Ми дуже любимо своє селище, людей, які в ньому живуть, рідний край і наш обов'язок берегти у пам'яті людей,які віддали своє життя заради нашого мирного майбутнього та розповісти про них наступним поколінням.
Ось така історія нашого селища. Сьогодні Борщі мають всі дані для того, щоб розквітати. Ліси і родючі чорноземи, працьовиті люди - основа багатства.
